Наша мова калинова!

Мово українська, мово моя мила!

Ти уся зі співу, весняних дібров.

Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.

Ти моє найбільше щастя і любов.

Я до тебе мово, так горнуся щиро

У слова вслухаюсь різні та прості.

Мово моя, мово – найдивніше диво

Ти моя молитва в радості й журбі.

Я тебе, кохана, в душу увібрала

Разом з материнським

Щедрим молоком.

Дорогі наші юні читачі. 9-го листопада ми відзначаємо велике свято – День української писемності та мови.

В Україні воно було офіційно встановлене 1997 року Указом Президента. А святкуємо ми його на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна наша мова.

Мелодійна, ніжна, солов’їна. Навіть слів не вистачає, щоб описати калинове слово. Тож давайте оберігати, плекати, звеличувати зброю, гострішу за будь-які кулеметні постріли.

Великий український мовознавець Іван Огієнко сказав: " Мова – душа кожної нації, її святощі, її неоціненний скарб. Вдосконалюймо її, бо вона, як і Україна, у нашому серці, і починається вона з кожного із нас".

Саме цій прекрасній даті, для своїх юних читайликів, бібліотекарі Іваничівської дитячої бібліотеки влаштували тематичну викладку « Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п’янить!»